Ритуальні хрести (від 220грн)
Не хочу ж залишити вас, браття, у невіданні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії.Перше послання до фессалонікійців св. апостола Павла 4:13
Християнська похоронна традиція наказує встановлення на могилі чотири- або восьмикінцевого хреста — символу воскресіння у майбутньому столітті для визначення посмертної долі. Сьогодні, коли законом проголошено свободу совісті, і кожна людина отримала право відкрито висловлювати свій світогляд, обмежень у питаннях облаштування місць поховання згідно з переконаннями покійного не передбачено. Тому все більше громадян, які звертаються за похоронними послугами, воліють віддати данину старовинному звичаю та обирають тимчасові дерев'яні чи постійні металеві чи кам'яні хрести, виготовлені згідно з православною чи католицькою традицією.
Вибрати та замовити тимчасовий або постійний хрест можна, звернувшись до похоронного бюро щодо організації поховання. До уваги замовників пропонується широкий вибір конструкцій із бетону, каменю, дубу та інших сортів деревини, нержавіючого сплаву чи металу. Найпростіші конструкції підійдуть для тимчасового облаштування відразу після похорону, складніші, декоративніші та найдорожчі — для постійного оформлення місця упокою рідної чи близької людини. За бажанням родичів можливе виготовлення хрестів на замовлення за розмірами та декоративним рішенням, узгодженими з клієнтом.
Зверніть увагу: хрест, як і будь-яка інша пам'ятка, встановлюється в підніжжя могили «обличчям» до покійного. Для позначення місця поховання на його поверхню наноситься відповідний напис з ім'ям покійного та датами його життя. Альтернативне рішення – металева табличка, де текст наноситься методом гравіювання чи карбування. Такий напис не зітреться, його не зіпсують вандали чи тривалі опади. Можливе нанесення додаткових декоративних зображень: орнаменту або рельєфу за контуром, цитат зі Святого Письма або слів подяки та вдячності від рідних за спільно прожиті роки. Зміна тимчасової дерев'яної конструкції на постійну здійснюється за бажанням родичів померлого, частіше через рік після поховання, щоб грунт ліг, і пам'ятник не просів під власною вагою.
