Тафофобія – це один з найпоширеніших видів страхів, яким страждає досить великий відсоток населення Землі. Фобія включає в себе цілий комплекс страхів, які мають прямий зв’язок зі смертю або похоронами. Тафофоби бояться абсолютно всього: похоронних процесій, кладовищ, ритуальних товарів, але найбільший страх у них викликає сама думка опинитися похованим заживо.

Зачасту ця фобія перегукується з іншими фобіями, наприклад, танатофобією (страхом померти) та пнігофобією (страхом померти від удушення), і виникають вони через певні життєві фактори та ланцюжки подій. Що спричинило виникнення тафофобії, як вона проявляється та чи можна від неї позбутися, розповість ритуальне агентство «Едем» у Дніпрі.

Причини розвитку тафофобії

Фобія часто розвивається тоді, коли людина найбільш ранима і чутлива. До таких періодів відноситься дитячий та підлітковий вік, період вагітності або тяжка хвороба. Прискорити розвиток тафофобії може смерть та поховання когось із близьких людей. Також фобії схильні люди з підвищеною емоційністю, багата фантазія яких постійно малює в голові страшні картини смерті та похорону живцем.

Психологи називають кілька факторів, які призводять до виникнення остраху похорону:

• Нервова перенапруга, що виникає за будь-яких розмов про смерть. Чутливим людям який завжди потрібен подразник, що призводить до підвищеної тривожності. Вони цілком вдало справляються самостійно зі виснаженням власної нервової системи, шляхом довгих та болісних роздумів на тему свого страху. Подібні думки призводять до депресивного стану, що посилює розвиток фобії.
• Смерть найближчої людини є найчастішою ознакою розвитку тафофобії. Після тяжкої втрати далеко не всі можуть швидко оговтатися від горя, занурюючи в ньому ще більше, і терзаючи себе страхами, що якщо і з ними незабаром станеться те саме.
• Низький рівень стресостійкості сприяє агресивному прогресу страху. Деякі люди можуть буквально за кілька днів впасти в депресивний стан, який викликаний негативними емоціями про смерть та поховання.
• Трагічні події в дитинстві можуть стати причиною тафофобії у зрілому віці. Негативний відбиток можуть залишити відвідування похорону, де дитина бачить мертву людину, спостерігає за ритуалом поховання, відчуває горе, яке випробовує навколишні люди.

Якщо батьки стали помічати у дитини ознаки тафофобії, бажано, якомога раніше записатися на прийом до психолога, де доступно буде пояснено закономірні процеси життя та смерті, яких не варто боятися.

Симптоми страху смерті та похорону

Клінічні прояви тафофобії можуть мати як індивідуальний, так і загальний характер. Фахівцям вдалося виявити ряд симптомів, які прямо вказують на страх перед похороном та похованням живцем:

• Стурбований сон. Людина, яка має страх смерті і похорону, страждає на безсоння і уривчасте сновидіння, оскільки його лякає думка не прокинутися вранці. Також людина може боятися, що поряд не виявиться людина, здатна надати їй необхідну допомогу при необхідності.
• Нічні кошмари, в яких людина бачить себе похованою живцем, присутнім на власному похороні.
• Пошуки та вивчення інформації про похорон та ритуальні традиції. Дивина симптому в тому, що тафофоб має намір цікавитися лякаючими для нього відомостями, шукає інформацію про похорон, оглядає труни, пише заповіти і часто говорить про власну смерть.
• Регулярне відвідування лікарів, маніакальний контроль власного здоров'я, бажання обстежитися без будь-яких причин.

Крім психологічних відхилень, тафофоби можуть відчувати і фізичні ознаки, які проявляються відсутність апетиту, підвищеною пітливістю, прискореним серцебиттям, нападами агресії, напівнепритомним станом. Багато страждають на фобію не помічають своїх клінічних симптомів, і в цьому йому можуть допомогти тільки близькі люди, які звернули увагу на ряд тривожних відхилень.

Методи лікування та самодопомога

У середні віки страх бути похованим живцем був настільки поширений, що вчені стали створювати різні пристрої для розпізнання факту смерті або глибокого сну. Одним з таких винаходів був важіль із дзвіночком, який мав почути служитель цвинтаря, якщо похований раптово «ожив». У сучасному світі своєрідним «дзвіночком» є різні методи дослідження кровотоку головного мозку, за допомогою якого можна виявити остаточну смерть людини.

Однак навіть достовірні факти про те, що в сучасному світі бути похованим живцем практично не можливо, не переконують справжніх тафофобів. Вони потребують серйозної психологічної допомоги, де практикуються різні методики зменшення прояву страху похорону.

Щодо допомоги самому собі, то вона не менш ефективна, якщо пацієнт активно виконує вправи, і організовує для себе нескладні заходи:

• Отримання життєстверджуючої інформації із різних джерел: книги, журнали, програми.
• Заняття спортом та прогулянки на свіжому повітрі.
• Активна діяльність у всьому, переоцінка та осмислення власного життя.
• Спілкуватися з людьми зі схожими страхами, уникати самотності.
• Дивитись інформативні передачі, слухати спокійну музику.
• Надавати підтримку тим, хто також страждає на тафофобію.

Впоратися з страхами про смерть і похорон самостійно можуть далеко не всі, і їм необхідно забезпечити кваліфіковану допомогу на ранніх стадіях виникнення фобії. Звернувшись до фахівця і отримавши підтримку в колі сім'ї, людина досить швидко позбавляється страхів, і дивись на світ оптимістичним поглядом.